E-catalog        

Библиогр.: с. 342-344

Г. Костельник – поет, критик, перший русинський прозаїк, автор першої нормативної граматики русинської мови, відомий церковний діяч. Однак ця непересічна особистість була далека від цілісності, і в літературі про Г. Костельника зазвичай спостерігається тенденційність: його трактують то як святого, то як зрадника і злочинця. У свідомості о. Гавриїла надії і деструктивні тенденції епохи відбилися повною мірою, що і є основним предметом даної статті, в якій ця фігура зображується у всій повноті її обдарувань і прорахунків. Формування подібного характеру в лоні сучасного церковного організму – дуже цікавий і не до кінця осмислений феномен. Костельника не захоплювала перспектива залишитися в рамках «малої батьківщини», не задовольняла його і доля священика, зате приваблювала кар’єра університетського професора філософії і духовна незалежність; він навіть накликав на себе опалу римської курії, обстоюючи ідею повернення в євхаристії до східної епіклези. Але після радянської окупації і приєднання Західної України до Радянського Союзу інтеллігибельні орієнтації витіснила фантастична мрія очолити нову, вільну від підпорядкування Риму українську церкву, опозиційну одночасно і комуністам. Для цього він співпрацював з НКВС і навіть умовляв священиків-уніатів залишити свою церкву, не гребуючи при цьому навіть рукоприкладством. Втім, НКВС шантажував і його самого – за свою негнучкість він заплатив життям сина. Його власну трагічну загибель приписують то радянським спецслужбам, то націоналістам. Маккіавеллізм дивно уживався в цій особистості з чистотою душі і навіть наївністю. Фігура Костельника, так само далекого і від злодіяння в повному сенсі цього слова, і від святості, втілює типову долю європейського інтелектуала епохи модерну, терзання «фаустівської душі», трагедію людини, що впала в спокусу перевлаштувати світ і заплатила за це власним життям.